Link to the performance:

https://www.youtube.com/watch?v=XK1-H_9JDIw

Dear friends!

Finally, I can share with you the audio recording of the premiere performance of my work "Go where the wind takes you..." for symphony orchestra based on the poetry of Olena Stepanenko.

The work is dedicated to Ukrainian women who, despite all the horrors of the war against Ukraine, do not lose their Courage, Hope and Faith in our Victory.

Thanks to Classical Movements, Taki Alsop Conducting Fellowship,  Marin Alsop and Neeta Helms personally for commissioning this piece and for supporting Ukraine.

Thanks to the incomparable conductor Laura Jackson and Prague Summer Nights: Young Artists Music Festival Orchestra for an incredibly powerful interpretation of this music!

Thanks to my friend, the incredibly talented Ukrainian poetess Olena Stepanenko, for the brilliant poem that inspired me to write this music. Finally, I can publish her brilliant poetic lines too!

Olena has a lot to tell. She and her young son survived in Buchа, a town that was almost completely destroyed by the russian army along with its inhabitants.

I sincerely thank Mariia Oneshchak for turning Olena's poetic lines into a live sound, and Volodymyr Olshanskyi Grumet-Olszanski Volodymyr for it’s studio recording.

Like Olena, I am firmly convinced that "...there is nothing that we cannot overcome..."!

Prague Summer Nights Festival Orchestra,  

Laura Jackson - conductor. 

Narated by Mariia Oneshchak, actress of Les Kurbas Theater, Lviv, Ukraine. 

Producer: Volodymyr Olshanskyi, recorded by Audiostories Production in Lviv, Ukraine.  

Smetana Hall, Prague, 5.07.2024 (Live). 

Photo - Viktor Zalevskiy

***

You are – a wall, a memory, complete, indestructible

scarred with the names of the living, the dead, the as yet unborn

in your voice’s home they weave gentle nests

never alone nor tied down

despite pain, daily pain and loss, blanching, blind pain

(it hides you under it every day), every day you come alive at its call:

– Sister, come and look!

Behold, the serpent of the sun basks in the ruins of your house

Behold your body’s shirt crocheted with bullet holes

Sister, sister… but you pick up the roots

pocketing your son, a toy tractor and the lamb-like clouds

that dried over the house (as long as it was, so it is)

you part the air, holding on only to your voice

millions of sisters who see and hear every day

wait at the gates of life, holding death on a leash

your hand is among them

invisible and unwavering

your voice

your task:

Sister, go where the wind takes you

There is nothing

that you cannot overcome

(Olena Stepanenko)

Дорогі друзі!

Нарешті я можу поділитись з вами аудіо записом прем'єрного виконання мого твору "Сестро, іди повітрям..." для симфонічного оркестру за мотивами поезії Олени Степаненко.

Твір присвячується нашим співвітчизницям - українським жінкам, які, попри усі жахіття війни проти нашої Батьківщини, не втрачають своєї Мужності, Надії та Віри у Перемогу України.

Дякую "Classical Movements for the Taki-Alsop Conducting Fellowship, as part of the Eric Daniel Helms New Music Program" і особисто пані Marin Alsop та Neeta Helms за замовлення цього твору і за підтримку України.

Дякую незрівнянній диригентці Лаурі Джексон і оркестру Prague Summer Nights Festival за неймовірно потужну інтерпретацію!

Дякую моїй подрузі, неймовірно талановитій українській поетесі Олені Степаненко за геніальний вірш, що надихнув мене на написання цієї музики. Нарешті, я можу оприлюднити її геніальні поетичні рядки також!

Олені є про що розповісти. Вона та її маленький син вижили в Бучі - місті, яке було майже повністю зруйноване російською армією разом з його мешканцями.

Я щиро дякую пані Марії Онещак за те, що Оленчин вірш втілився у живе звучання, а панові Володимиру Ольшанському за його студійний запис.

Як і Олена, я твердо впевнена у тому, що "...немає нічого що ми не могли б подолати..."!

***

уся ти – стіна і пам’ять довершена незнищенна

пошрамована іменами живих мертвих ненароджених

у домі твого голосу вони звивають лагідні гнізда

ніколи вже не самотні ані нічиї

попри біль щоденний біль втрати білий сліпий біль

(він щодня ховає тебе під собою) щодня оживаєш на заклик:

- Сестро, іди і дивися!

ось змія сонця гріється на руїнах твого дому

ось сорочка твого тіла мережиться отворами від куль

Сестро, сестро... але ти піднімаєш коріння,

кладеш у кишеню сина, малий тракторець і хмари-ягнята,

що сохли над домом (допоки він був, значить, є)

ступаєш повітрям тримаючись лише за голос

мільйонів сестер, що бачать і чують щодня

стоять на воротах життя, тримаючи смерть за ланцюг

серед них і твоя рука

невидима і непохитна

твій голос

твоя робота:

Сестро, іди повітрям

немає нічого

що ти не могла б подолати

(Олена Степаненко)